Я тихо жив собі і ти собі жила
Я говорив, що для людей любов — лиш звук
Вона мігрант людських сердець і наших рук
Ти обпікалася не раз і я горів
І я вважав, що світ хронічно захворів
Та дві дороги заплелися у одну
І я піднявся на поверхню, а до того йшов по дну
Якби не ти, я б не вірив в любов
Якби не ти, я б не знав, в чому сенс у простого земного життя
Життя
Нехай не раз ще впаду — встану знов
Ти мені сили даєш, ніби крила птахам, і вони в небо летять
Летять
Де крила є, обов'язково є вогонь
Комусь пустий перон, а хтось сіда в вагон
Хтось вириває з м'ясом серце із грудей
Шукає хтось любов у безлічі людей
Десь, в павутинах вулиць, вона йде
Вони не розминулись, він її знайде
Бо, якщо ні, навіщо ця планета танець свій веде?
Якби не ти, я б не вірив в любов
Якби не ти, я б не знав, в чому сенс у простого земного життя
Життя
Нехай не раз ще впаду — встану знов
Ти мені сили даєш, ніби крила птахам, і вони в небо летять
Летять
Якби не ти, я б не вірив в любов
Якби не ти, я б не знав, в чому сенс у простого земного життя
Життя
Нехай не раз ще впаду — встану знов
Ти мені сили даєш, ніби крила птахам, і вони в небо летять
Летять
Якби не ти, я б не вірив в любов
Якби не ти, я б не знав, в чому сенс у простого земного життя
Життя
2:49
